Як же все в цьому світі мінливо і до того ж змінюється з такою швидкою швидкістю, що не встигнеш порадіти новим перемогам, як приходять важкі випробування. І це останнє випробування Тимошеньки Гульбова стало найстрашнішим ударом для його батьків, на тлі якого тьмяніють усі колишні перемоги. Ударом, що б’є в саме їхнє серце і надовго вибиває ґрунт з-під їхніх ніг… Учора вночі наш маленький борець покинув цей грішний світ і пішов додому, до Всевишнього Батька.
Ще минулого тижня я хотіла написати хорошу новину про хлопчика, поділиться нашими успіхами, але щось мені завадило, а через пару днів все обернулося ось такою, найстрашнішою новиною про дитину.
Раніше я писала про те, що його було виписано додому у важкому стані, і як сказали лікарі – житиме поки що буде препарат. Більше місяця батьки хлопчика робили вдома все, аби врятувати свого синочка – це щоденні масажі, погодинне введення препарату, перев’язки катетера, догляд, увага та батьківське кохання. А завдяки величезній допомозі конкретних людей, які відкрили своє серце для Тимошки і простягли йому руку допомоги, батькам таких же хворих діток, які просто ділилися і благословляли дитину своїми запасами дорогого препарату, нам вдалося запастися гарною кількістю ліків. Батьки зі свого боку зробили все, що знали, все, що могли, все, що було в їх силах. Ще зовсім молоденька, маленька і дуже тендітна Світочка, мама хлопчика, будучи вагітна другою дитиною, не побоялася відкрити рота і кинула виклик усій нашій системі бюрократизму, що прогнила. І завдяки допомозі багатьох людей, інформації на радіо, телебаченні, газетам домоглися багато чого. І все це було заради порятунку свого крихітного синочка, який вже на той час через відсутність препарату, пережив 5 крововиливів у мозок, при тому, що запаси препарату лежали на складі саме на такі випадки, саме на таких діток, але дитині їх не дали, отримали його, лише після шуму, що піднявся нами, і дійшов до Богатирьової, і та потім особисто розпорядилася надати хлопчику 20 флаконів Новосевена. Адже якби все було вчасно – багато чого можна було б уникнути дитині. Але йому довелося витримати безліч операцій, реанімацій, стільки болю та страждань, що вистачило б на безліч дорослих життів. А він, синочок, продовжував жити і боротися, видерся навіть тоді, коли лікарі поставили на ньому вже свій хрест.
Але цього разу, його маленьке серце не витримало таких мук і зупинилося.
Після лікарні Тимоша почав відновлювати свої сили, добре їв, сміявся, грав з нами, любив колись з ним хтось поруч і розмовляв, почав промовляти перші свої слова, почав сам рухати ніжками, все потроху почало налагоджуватися.
І тут, у суботу вночі температура до 41, швидка знову відвезла дитину до Охмадиту. Виявилося – інфікувався катетер, поставлений на шиї, його потрібно було зняти, проколоти антибіотики і Новосевен, доки ранка заживе, влити ермасу, щоб підняти гемоглобін, протриматися кілька днів зі стабільним гемоглобіном і тоді поставити новий катетер, але вже підключичний, щоб вводити препарат у лікарні так і вдома. Але все було зовсім інакше – пару днів на антибіотиках, температура стрибає, катетер не зняли, вирішили одного дня відразу знімати старий і ставити новий. Так у вівторок, влили ер-масу, щоб підняти гемоглобін, і одразу близько 18 години вирішили поставити катетер і поклали цю місію на чергового лікаря, який зовсім не знав дитину та її проблем. При цьому розкладі, лікар і всі, хто прийняли таке рішення, пішли додому, не побоюючись за життя чужої їм дитини, хоча чудово знали, наскільки небезпечно це може бути для нього. Дві невдалі спроби проколу, з третьої вдалося поставити, але вона вже не була потрібна дитині – величезна втрата крові, і три зупинки серця. Двічі його запускали заново, а на третій зупинці життя пішло від дитини. Так у реанімації, весь сколотий та закривавлений, наш хлопчик закінчив свій короткий земний шлях. І не треба говорити, що було з мамою, яка почула страшну для неї новину; мамою, яка зі своїх власних рук перед дверима реанімації передала дитину в руки лікарів, яка довірила їм життя свого найдорожчого на світі маленького чоловічка; мамі, яка стояла за дверима і молилася за успішне завершення невеликої та нескладної, здавалося б, операції… Які ж ми стаємо безпорадними та беззахисними у таких ситуаціях. Як боляче і тяжко дивитися на вбитих горем батьків!
Ховати своїх дітей — це найжахливіше, що могло статися в цьому земному житті, і воно вже сталося… Люблячі серця батьків, які закликали Бога про допомогу, роблячи все можливе, щоб врятувати свою дитину, в результаті залишилися розбитими гіркою втратою. Якби я могла, я б все віддала, аби більше ніколи не бачити страждання наших дітей, якби я могла, я б небо опустила на землю, щоб більше ніколи не бачити горя та сльози наших матерів. Якби я могла!.. Допоможи і зміцни нас усіх, Господи!
Вчора весь день була з сім’єю, допомогла з подругами все організувати і ввечері проводили їх двома машинами додому, у Хмільник, де сьогодні поховають нашого хлопчика!
Страшно усвідомлювати, що була дитина, а тепер її немає, у це неможливо повірити! А в холодильнику досі лежить запас препарату на велику суму… Ми віддамо його безкоштовно таким же дітям, які потребують, — можливо, хоч когось він врятує.
Пишу таку велику новину, бо прожила з ними весь цей період у їхньому житті, знаходилася завжди поряд і підставляла завжди своє плече, коли це було необхідно, раділа разом із ними, а зараз… Зараз просто серце рветься на частини, адже ця родина стала частиною вже моєї сім’ї, частиною мого життя. Світочку покохала як дочка, няньчила з перших днів життя Алиночку і зараз пишу її, це останнє прохання про Тимоша.
Перестало битися його поранене страшними муками, дитяче серце… Він уже відстраждав і пішов туди, де немає хвороб, болю і страждань. Там немає заздрості та злості, немає бідних і немає багатих. Там всі рівні перед Небесним Батьком, там мир, спокій і Його всеосяжна Божа любов, яку можна відчути у всій повноті, тільки там, перебуваючи поруч з Ним!
Все віддаємо в руки Всевишнього, адже Він єдиний і справедливий Суддя, йому тільки й довіряємо!
І як важко знайти слова, щоб передати гіркий біль втрати дитини для батьків… Для них настав найстрашніший день у їхньому житті — день, коли перервався земний шлях їхньої дитини, спорожнів без сина їхній будинок, життя ніби зупинилося і стало порожнім, безглуздим. і безмежно гіркою … Залишилися лише питання, на які немає відповіді!
Велике дякую всім, хто допомагав і був завжди поруч, ми всі разом з вами, кожен зробивши свій дорогоцінний внесок, зробили все, що було в наших силах. І це дуже цінно в очах Всевишнього! Бог відчував кожного з нас у цій нелегкій життєвій історії цієї молодої та дружної сім’ї і ми відкривали свої серця для них і це головне.
Велике дякую вам усім за ваші молитви, дякую всім, хто підтримував і допомагав нашому Тимошеньку в його боротьбі за своє дитяче життя! Божих вам усім благословень! Бог не залишить вас без нагороди!
І я дуже вас прошу молитися за батьків та їхнього сина, що пішов! Їм зараз вони потрібні як ніколи!
Пробач, наш коханий та рідний, що не змогли тебе вберегти та врятувати! Але знай, що ти завжди будеш у наших серцях і наше кохання назавжди залишиться з тобою!
Зі святими упокій, Господи Ісусе Христе, душу новопреставленого мл. Тимофія!
Духом Твоїм Святим втіш його батьків, і всіх його близьких.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.