Навіть не знаю, якими словами почати писати сьогодні цю важку для всіх нас новину. Це саме той випадок, коли всі слова нічим не можуть допомогти і втрачають будь-який сенс.
Еще очень рано, утро только-только наступает. Небо еще совсем темное и затянуто тучами. А тебе давно уже не спится, все твои мысли направленны в небеса, разум ищет хоть какую то соломинку, за которую можно было бы уцепиться и найти ответы на самые болезненные вопросы. Ты мысленно разговариваешь с Богом, открывая Ему свою боль, страдания и просишь врачевать все еще, открытые и кровоточащие душевные раны. По твоим щекам ручьем катятся слезы… Ты смотришь в окно, и вроде бы и наблюдаешь, как приближается новый день, но его не видишь. Тишину этого утра, сменит шум наступившего дня и спокойствие уединения будет вытеснено настойчивостью человеческих потребностей… Так вот теперь будет начинаться каждый день для родителей нашего Влада. Так вот жила я, поэтому и знаю, как теперь поменяется жизнь и каким будет наступление нового дня для наших Белых. Так все будет происходить долгие дни, но в день этот, перед глазами родителей плывут картинки воспоминаний, по щекам, ручьем текут слезы, а сердце и душа кричит в небеса от невыносимой и горькой потери своего ребенка…
После того, как я узнала об этой страшной новости, я долгое время молчала, потом открыла компьютер и начала просматривать все фото с Владом, когда мы были с ним в Поляне на отдыхе, потом начала смотреть видео с ним и тут меня прорвало и я начала рыдать…
Так, сьогоднішній день став Ще одним ударом, ще однією втратою, сьогодні, рано, весняним ранком ще один ангел приєднався до армії Христа!
Сьогоднішній ранок став чорним днем для батьків нашого хлопчика та для всіх нас! Сьогодні для них настав найстрашніший день у їхньому житті. Перервався земний шлях їхньої дитини і спорожніла без сина ця земля, їхній дім, життя стало порожнім, безглуздим і безмежно гірким… Залишилися лише питання, на які немає відповіді!
Кілька днів тому, Наш Владик знову впав у кому і вже з неї не вийшов, а відразу, з цього земного життя, перейшов у інший світ, в життя вічне! Він багато разів виходив з коми, але цього разу його ніжне і дуже добре серце вже не витримало таких мук і зупинилося.
Ооо, як же це страшно, ховати своїх дітей — це найжахливіше, що могло статися з тобою в цьому земному житті, і воно вже сталося… Люблячі серця батьків, які волали до Бога про допомогу, роблячи все можливе, щоб урятувати свою дитину У результаті залишилися розбитими гіркою втратою.
Если бы я только могла, я бы все отдала, лишь бы больше никогда не видеть страдания наших детей, если бы я могла, я бы небо опустила на землю, чтобы больше никогда не видеть горе и слезы наших матерей. Если бы я только могла!.. Помоги и укрепи нас всех, Господи!
Пишу таку велику новину, тому що прожила з цією сім’єю майже 10 років, весь найважчий і стабільно добрий період у їхньому житті. Влад був першою дитиною, яку я взяла як волонтер, після відходу моєї донечки, я дуже її люблю, вона була дуже світлим і дуже добрим хлопчиком! Я завжди була поруч із ним і його чудовою сім’єю і завжди підставляла їм своє плече, коли це було потрібно. Я раділа разом із ними стабільної ремісії Влада, а зараз…? Зараз моє серце рветься на частини від нової втрати! Адже їхня сім’я стала частиною моєї родини, частиною мого життя. Люблю їх як своїх рідних, чим тільки можу, завжди допомагаю і підтримую, а зараз????
Зараз пишу її, цю останню новину про нашого Владислава.
М-так, Падіння з черешні стало останнім випробуванням для нашого Владика і обернулося найстрашнішим ударом для його батьків, на тлі якого тьмяніють усі колишні перемоги.
Адже після основного лікування минуло стійких, майже 10 років, ми думали, що хвороба більше ніколи не повернеться до нашого хлопчика, а вона повернулася одразу після падіння!? Тепер ми знаємо, що немає в неї часу, вона приходить тоді, коли її зовсім не чекаєш …
Сметь нашого Влада став величезним ударом для всіх нас, ударом, що б’є в саме серце батьків і надовго вибиває грунт під їхніх ніг.
Як упокоритися з тим, що Сьогодні вночі наш сміливий і безстрашний борець, який так сильно тримався за це земне життя, покинув цей грішний світ і пішов додому до Всевишнього Батька????
Але це так, Його дух, звільнившись від тяжкості болю та страждань, залишив знеможене і змучене тяжкою хворобою тіло, повернувся до Бога, від якого він і прийшов у цей світ!
Він уже відстраждав і пішов туди, де немає хвороб, болю і страждань. Там немає заздрості та злості, немає бідних і немає багатих. Там усі рівні перед Небесним Батьком, там мир, спокій і Його всеосяжна Божа любов, яку можна відчути у всій повноті, тільки там, перебуваючи поруч із Ним…!
Ми разом з його батьками молилися і боролися як тільки знали і могли за його земне життя, але Господь розпорядився інакше, Він закликав дух Нашого хлопчика до себе. І тут, ми ніяк не змогли вплинути на такий результат. Адже в людини немає влади над днем життя і днем смерті, ця влада належить лише Господу і останнє слово завжди залишається за ним.
Господь тихо забрав нашого Влада, залишивши нам багато нерозділених питань, біль, страждання та пам’ять про нього!!! Але навіть смерть не може розлучити нас із ним, ми все одно продовжуємо любити його і пам’ятати, розуміючи тепер, що ні життя ні смерть не має жодної сили, щоб вплинути на нашу любов і пам’ять про неї. Любов вона сильніша за життя і смерть! Адже любов вічна, навіть якщо зникне світ, любов залишиться.
Наш Влад назавжди залишиться в наших серцях таким же життєрадісним, мужнім і сильним, таким ми знали його за життя. І зараз у нього немає діагнозу, немає болю, немає страждань. Його дух досконалий разом із Ісусом!
Ми віримо, що його дух упокоїться у світі з самим Творцем, який свого часу і вдихнув у його тіло дух життя, а у призначений час повернув назад, покликавши його дух до себе.
“Куди дорога нас веде — нікому не відомо й досі
Та кожен з нас тути піде, й назад вернутись вже не зможе
Піде до Бога навпростець з відкритим серцем та душею
Це є початок, не кінець, вже Небесами, не Землею…”
Ми всі разом з вами, кожен зробивши свій дорогоцінний внесок, зробили все, що було в наших силах. І це дуже цінно в очах Всевишнього! Бог відчував кожного з нас у цій нелегкій життєвій історії і ми всі разом допомогли дитині донести свій хрест до кінця!
Ми дякуємо Богові за всіх, хто з’являвся в житті нашого хлопчика і брав участь у нелегкому його лікуванні. Велике вам дякую! Господь не залишить вас без нагороди за ваше добро!
Сьогодні ми просимо вас востаннє допомогти батькам провести їхнього сина в останній його шлях!
СТОРІНКА З РЕКВІЗИТАМИ