Життя кожного з нас знаходиться у невидимих руках Всемогутнього Бога. Вона – найцінніше і найдорожче, що міг подарувати нам Господь. І для нас, батьків, життя наших дітей неможливо порівняти ні з чим у світі – адже це і наше життя, наша радість, і, на жаль, іноді і наш біль, адже часом за життя своїх дітей нам доводиться довго і важко боротися, вступати. за неї в нерівний бій із хворобою, і ставка в цій битві дуже велика… І ви наші дорогі помічники, є постійними свідками та учасниками такої боротьби, і знаєте, що дуже часто шанс на порятунок дитини доводиться буквально викуповувати частинами: іноді – це 500-1000 гривень для придбання необхідного препарату, а іноді – це тисячі та десятки тисяч гривень… Для батьків, діти яких довгий час перебувають у лікарняних стінах дитячого відділення онкології, всі ці суми стають непідйомними, тож вони разом із нами, волонтерами , просять допомоги у небайдужих людей, які можуть відкрити їм свої серця і простягнути руку допомоги у такі важкі часи. І я дякую Богу за таких людей; Вдячна, що Він посилає їх саме тоді, коли це критично необхідно дитині, і одним із таких постійних помічників нашим дітям є Олександр.
Господь благословив його можливістю, добрим, чуйним серцем, в яке і вклав це бажання – творити добро в ім’я життя, за що ми всі разом з батьками та їхніми дітьми, йому дуже вдячні, вдячні за все, що він робить для них. Протягом усього цього року, на наші прохання, він покриває всі необхідні потреби наших діток, що вселяє велику надію і надає сил дітям та їхнім батькам у такі важкі періоди їхнього життя. Адже в нас іде сьогодні війна, і багато наших помічників, окрім допомоги нашим дітям, допомагають ще й пораненим нашим героям, тому зібрати сьогодні навіть невелику суму на лікування дитини ставати дуже важко, а іноді й взагалі неможливо. Тому ми схиляємо коліна перед такими людьми, як Олександр, людьми, справи яких відкривають небеса благословень як для наших дітей, так і для них самих! Дякую Вам Олександре за все! Дай Бог Вам ще більше сил та можливостей творити добро! Благословень Вам Божих!
Дашуня Гнатюк
Як же мінливо все в цьому світі боротьби для наших дітей, і причому все змінюється з такою швидкою швидкістю, що не встигаєш порадіти новим перемогам, як знову приходять нові важкі випробування, на тлі яких починають меркнути всі попередні перемоги. Так сталося і з нашою Дашенькою…
Минуло лише кілька місяців після закінчення основного її лікування, як стався новий рецидив. Минулого тижня завдяки допомозі Олександра Дашенька пройшла всі необхідні обстеження, які й підтвердили побоювання її мами та лікарів. Батьки Дашеньки дуже стривожені та стурбовані, але вони не здаються. На сьогоднішній день їхня донечка госпіталізована і проходить протирецидивну хімію. Поки що їй призначили два блоки хіміотерапії, після яких їй необхідно буде пройти нові обстеження, і тоді лікарі вирішуватимуть подальший перебіг дій у її лікуванні. Ми всі молитимемося, щоб вся ця хімія пройшла для неї без жодних труднощів і звернула цей курс на благо для Дашуні та для всього її організму загалом!
- Реквізити для надання допомоги:
Приватбанк
Карточка пополнения № 6762 4620 5415 0245 - Контактні дані:
Наталія (мама) – (096) 293-00-02
Ніна Москальова (волонтер) – (067) 388-12-18
Владислав Білий
Про кожну «свою» дитину, я можу говорити тільки з ніжністю, любов’ю і захопленням, тому що вже давно увійшла в їхнє життя і проживаю її разом з ними, з того самого моменту, коли ми зустрілися з ними віч-на-віч. Владичек – дуже лагідний хлопчик, іноді він дуже серйозний і відповідальний, товариський і розумний, він дуже швидко подорослішав і підріс останнім часом. Цього літа, під час нашого реабілітаційного відпочинку в Поляні, мені було дуже приємно спостерігати за ним, його братиком та сестричкою. Я весь час милувалася і насолоджувалась атмосферою миру та спокою, яку він створював у коло себе, гуляючи з дітьми, з особливою турботою та любов’ю він спілкувався зі своїм молодшим братиком, сестричкою та іншими нашими дітьми. Так, дуже швидко дорослішають ці діти, дай Бог щоб і одужували вони так само!
Завжди було б так добре, але не завжди воно так виходить – мабуть, не треба нам усім на довго розслаблятися. Цього року батьки нашого Владика зіткнулися з новою системою бюрократії наших чиновників: якщо у попередні роки, щоб оформити дитину на домашнє шкільне навчання, потрібно було лише пред’явити довідку від дитячого онколога, то цього року, батькам та їхньому хлопчику довелося здорово зіпсувати свої нерви і довго побігати. Як і завжди, наприкінці серпня, тато пішов оформляти сина на домашнє навчання, надавши свіжу довідку від Київського онколога, але йому цього разу відмовили, сказавши, що треба лягти на стаціонар та пройти повне обстеження. Батьки не мали вибору, і тату довелося полежати з сином у лікарні. Майже місяць дитина була в лікарні за місцем проживання, пройшла МРТ усіх органів, усі необхідні аналізи, здала кров на гепатит у “СИНЕВО” і лише після їх результатів, отримала довідку на домашнє навчання. І нікого нічого не цікавить, тому що тепер, для них довідка від Київського онколога не підходить (“адже дитина спостерігається у нас, за місцем проживання, значить обстежуватиметеся у нас!”), хоча за весь час вони не виписали дитині жодного безкоштовного рецепту на необхідні препарати, жодної путівки до санаторію, нічого… Але нічого, сім’я і це пережила заради сина. Дякуємо величезному Олександру, який перерахував свої пожертвування хлопчику, як і на всі обстеження, так і на всі препарати для лікування гепатиту В, яке дитина проходить щомісяця.
Зараз хлопчик перебуває вже вдома і готується набувати нових шкільних знань.
- Реквізити для надання допомоги:
Приватбанк
Карта № 5577 2129 1793 5275 - Контактні дані:
Білий Сергій Іванович (тато) – (067) 688-30-36
Ніна Москальова (волонтер) – (067) 388-12-18
Владік Столярчук
Не пройшла подібна процедура і повз нашого Столярчука: він теж пройшов подібний стаціонар та перекомісію групи інвалідності. Важко було проходити кабінети байдужих чиновників, які доводили матір до сліз, довго тягли, але й вони пережили і це нелюдське приниження інваліда у візку. Вже сьогодні все це залишилося позаду, і хлопчик набирається мужності та сил, щоб уже нарешті встати з інвалідного крісла і стати твердою опорою для своєї матері. Вчора з сином були в них у гостях і навідувалися до них: Аллочка не може натішитися його успіхам! З першого дня приїзду з Поляни, де з ним серйозно місяць займалися дуже хороші фахівці, Владик уже кілька разів зміг сам піднятися сходами на четвертий поверх, що вже величезне диво. Він старанно працює над собою з фізіотерапевтом вдома, отримує нові завдання та намагається їх виконувати. Він поставив собі за мету – піднятися і ходити, а ми йому допомагатимемо і всіляко підтримуватимемо його чоловічий і сильний дух. І дай Боже, щоб це швидше відбулося!
Окрім основного захворювання, хлопчик ще й лікує «посаджену» хімією печінку, шлунок, підшлункову… Через півроку після хімії, у нього почали чорніти нігті на руках та ногах, потім почали і відпадати, на жаль – все це поки що й продовжується. . Лікарі кажуть, що хімія дуже пошкодила внутрішні органи, але згодом це має пройти та відновитись, головне щоб було правильне лікування. Тому вирішили показати і проконсультувати Владика ще з деяким фахівцям, зробити необхідні аналізи, можливо зміниться призначення в лікуванні і буде хороший у ньому, нам дуже хочеться в це вірити і ми про це молитимемося.
Всі відновлення для сина, обходяться його мамі, яка виживає з ним на пенсію по інвалідності, не дуже дешево, заняття з фізіотерапевтом, цілий список недешевих препаратів у лікуванні внутрішніх органів, кальцій, вітаміни, це не мала сума. І зупиняти заняття і лікування ніяк не можна, адже найменша перерва може перекреслити всі успіхи, які вже досягли вже раніше, і посіяти в серці хлопчика невпевненість у собі, не бажання йти далі, зневіра, що переростає в депресію, а цього нам ніяк не можна допустити. Самої матері з цим ніколи б не впоратися. Але дякувати Богові, що весь цей час їх підтримує і допомагає Олександр і поки що, мати з упевненістю може дивитися у завтрашній день, завдяки Богу, що Він чує її молитви і не залишає її сина без допомоги.
- Реквізити для надання допомоги:
Приватбанк
Карточка № 6762 4620 5358 7470
Столярчук Алла Андріївна - Контактні дані:
Алла (мама) — (063) 652-08-26
Ніна Москальова (волонтер) – (067) 388-12-18