Новорічні та всі Різдвяні свята для кожного з нас відбуваються по-своєму, адже всі ми різні, з різними життєвими долями та випробуваннями, тому багатьом із нас усі свята даються дуже нелегко. Хтось радіє і веселиться в очікуванні довгоочікуваного подарунка, хтось сам планує зробити сюрприз любій людині, а хтось лише вдає, що радіє, а серце в цей час болить і стогне від нестерпного болю…
Всі свята та веселощі для батьків, які почули страшний діагноз для своїх дітей, а потім, через деякий час, ще й втратили їх, закінчилися того ж дня. І сьогодні вони живуть зовсім іншим, незнайомим їм раніше життям, яким доводиться довго вчитися приймати, живуть лише вірою та надією у завтрашній день. І всі ті, хто сьогодні перебуває зі своїми дітьми в дитячому відділенні онкології, і ті, хто його вже покинув – усі вони вночі схиляються над ліжком своєї дитини, і дні та ночі моляться за його життя та здоров’я. Не залишаємо їх у молитві і ми, молячись за кожного з них, і даруючи їм крапельку радості, проливаючи світло в їхні поранені дитячі серця.
До бажань своїх підопічних, у мене особливе ставлення, своє, адже здійснити їхні мрії – дорогого варте! Можливо, саме це стане найрадіснішою, найпам’ятнішою та найважливішою подією в їхньому сьогоднішньому житті. Їхні будні заповнені боротьбою з хворобою, процедурами, обстеженнями, і допомога, спрямована на своєчасне та повноцінне лікування, дуже важлива, проте це – лише одна сторона їхнього дитинства, яка ніяк не пов’язана з їхніми власними мріями. Коли ж нам вдається здійснити їхні потаємні дитячі побажання, ми приносимо їм величезну радість і задоволення, вони безмежно радіють, отримуючи при цьому величезний заряд позитиву, і хоч на якийсь час забувають про свій біль, крапельниці і уколи, при цьому продовжуючи вірити в новорічні дива, що дуже для них важливо.
Я ніколи не забуду двох людей, і буду вдячна їм все своє життя, за те, що вони здійснили дві мрії моєї донечки Надюші. Я вдячна їм за їхні молитви та підтримку, за пряму участь у житті нашої дитини, у найважчий період її життя. Як же раділа моя дівчинка маленькому цуцечку, про яке мріяла всі роки свого лікування! А отримала його лише за два місяці до свого відходу на небеса, а за три місяці до відходу, зовсім чужа нам людина подарувала їй цифрову відеокамеру, вона теж їй дуже раділа… Це були її дитячі мрії, її земні бажання, і Господь здійснив їх через зовсім незнайомих нам тоді людей, які здійснили дві її головні мрії. І це було сильне, це було диво, яке здійснили люди, послані Богом для моєї донечки! Їхній вчинок безцінний як в моїх очах, так і в очах Всевишнього Бога, і я більш ніж впевнена, що вони отримають або вже отримали свою нагороду за дитячу мрію хворої дитини, що збулася. Тому я дуже трепетно ставлюсь сьогодні до таких речей, завжди намагаючись принести радість і виконання бажань своїм дітям, дітям, яких люблю всім своїм серцем і душею, а у своїх молитвах завжди прошу Господа про здоров’я та чудо для кожного з них.
За весь цей час ми стали дуже близькими, як з дітьми, так і з їхніми батьками. І це вже не просто допомога для їхніх дітей, а особисті стосунки з кожним із них – стосунки, які давно переросли у дружбу та довіру; це особисті зустрічі, спілкування, кохання та окрема турбота про кожну дитину. До дітей, яких виховує одна лише мати і з останніх сил намагається дбати про свою дитину, щоб підняти її на ноги, де батьки покидали своїх хворих дітей і навіть забули про них – підвищена увага і подвійна турбота, адже інакше чинити неможливо! Їм потрібно ретельно допомагати, і всіляко їх підтримувати.
Співчуття і Любов Бога Отця завжди штовхають нас на добрі справи та благородні вчинки. Дай Боже, щоб таких добрих справ, які ми пропускаємо через свої серця, було більше у житті кожного з нас, і вони змогли нести ще більше світла та більше радісних подій у життя нашим дітям. І чим більше такого світла, ми будемо їм дарувати, тим яскравіше він зможе засяяти і можливо, у його яскравому світлі, хтось із них зможе розглянути і знайти той єдиний свій шлях до виходу. Адже ніхто не знає, що принесе нам завтрашній день, але якщо сьогодні ми змогли подарувати їм їхню мрію, яку здійснити в наших силах – це цінніше за всі цінності та слова! І при цьому, ще один прожитий нами день, не пройде для нас даремно, а принесе любов і турботу нашому ближньому, дитині, яка потребувала нашої допомоги!
Так, завдяки нашому вірному спонсору, який не бажає, щоб я називала його ім’я, Олександру та директору БФ “Свята Софія” Наталії, цей новий рік знову став виконанням бажань для наших дітей. Завдяки неоціненній допомозі цих людей нам знову вдалося здійснити всі побажання наших підопічних. І я хочу щиро подякувати їм за розуміння, серце добре всередині кожного з них, і свято, подароване всім цим дітям. Щире вам дякую! Господь не залишить вас без нагороди!
Київських своїх дітей, ми кожного вітали вдома, іногороднім переслали подарунки Новою поштою, а потім були і у відділенні, де кожна дитина окрім подарунка отримала ще й баночку домашнього меду від моєї родини.
Окрім цукеркових Рошенівських наборів, усі наші діти отримали замовлені ними подарунки, наприклад Настенька Головань отримала довгоочікуваний мобільний телефон, Романов Костя – навушники, його сестричка – спортивний костюм, Вероніка Бондарчук отримала ляльку та подарунок-потрібну – імпортну дитячу коляску, в якій сьогодні може возити, братик Веронички – спортивний костюм. Ромка Корчемний був щасливий грі “Монополія” з банківськими картками, Влад Білий – конструктор-3D та машину, його братик із сестричкою, теж залишилися з подарунками, загалом усі діти отримали свої бажані подарунки і це головне свято дитячих радісних сердець, яке і нам приносить величезне задоволення і радість від того, що усміхаються діти!
Дякую Богу за кожного з вас, дякую за кожне добре серце, яке відкрите для цих дітей. Божих вам усім благословень!
Даруйте свято своїм близьким, приносьте їм завжди радість і нехай завжди у вашій оселі лунає веселий дитячий сміх!
Бережіть себе та своїх рідних! Дорожіть кожним своїм днем, прожитим разом з ними і ніколи не зраджуйте їх!