П’ять місяців війни! Багато це чи мало для щоденних ракетних ударів по мирних жителів України? Як ми вже пізнали, достатньо лише однієї миті, щоб позбавити життя багатьох людей одночасно!
Ця війна відібрала в нас все, і найголовніше – вона відібрала у нас право на життя, життя, дароване нам самим Господом! Але агресор уявив себе богом, імператором, царем і вирішив, що йому дозволено все, і навіть позбавляти життя цілий народ! То хто він такий, ця грішна земна людина, що дозволяє собі таке, наплювавши на все Боже та людське? Нормальній людині неможливо зрозуміти таких страшних дій цілої країни стосовно іншої в 21 столітті!
Ці місяці війни змінили багатьох людей, одні стали ще більш людяними та милосердними, а інші – ще більш гнилими, жорстокими, лицемірними та продажними! Це мені й моїй дівчинці було знайоме ще з тих страшних для нашої родини днів! Коли захворіла наша Надюша, ми обидві з нею відчули на собі різне відношення багатьох людей, ну а після її відходу я спіймала себе на думці, що мені цікава сама людина, чому вона чинить так чи інакше? Деяким навіть знаходила виправдання, але після розуміла, що я просто хочу їх виправдати, а насправді вони такі і є, просто прийшла ситуація і вони показали свою справжню сутність. Адже коли все добре, легко говорити: “Я тебе люблю“, або “Слава Богу за все“, а ось прийшла війна, ти втрачаєш своїх близьких і рідних і спробуй зараз сказати: “Слава Богу за все“, перевір свою віру, скажи ці слова коли все погано.
Так, саме в такі хвилини ми й пізнаємо самі себе! З того часу я почала спостерігати за діями людей. Майдан, ковід, тепер – війна. Коли за всім цим спостерігаєш і аналізуєш справи та вчинки людей, то десь у собі розумієш що сама людина не знає себе до кінця, оскільки приходить якась важка ситуація і вона не знає як поведеться, як вона вчинить в тій чи іншій ситуації і які будуть її подальші дії. Але найстрашніше для мене, коли своїми неправильними, найпідлішими вчинками люди зневажають Бога, у них немає в серці ні віри, ні совісті, ні поваги до інших; немає милосердя та співчуття; кожен думає тільки про себе, тому що люди не мають Божого страху в серці, а кінець кінця – це коли люди втрачають страх Божий! Так, ці люди можуть ходити до церкви, вишиванки надягати, патріотичні гасла кричати, а їхні справи – зло і темрява, за цією їхньою ширмою ховається брехня, зрада, обман, лицемірство та сріблолюбство! Здається, війна – що ще може бути жахливіше за це випробування, коли страшним чином сотнями гинуть люди, вона повинна була змусити задуматися і змінитися людину на краще, але змінюються лише світлі душею люди, а люди, у яких душа темна, вони стають уже як нечиста сила. Ось є люди і є – нелюди! Одні віддають останнє, щоб допомогти ближньому, допомогти нашим захисникам, аби прискорити нашу перемогу, а інші – зухвало наживаються на цій війні як тільки можуть!
Коли хворіла наша донечка – це було наше особисте лихо, але нам тоді допомагало багато хороших людей, за яких я завжди молюся і яким буду вдячна все своє життя! Але тут війна – це спільна біда для всієї країни, для всього народу, а допомагають не всі, багато хто так і живе своїм життям, для себе любих, оскільки їх особисто це ще ніяк не торкнулося. І за це болить душа, плаче серце і ти запитуєш: “Хіба так можна“? Може я не така, як усі, але мені дуже це болить! Я не розумію, як можна заробляти на крові людей і не боятися Бога, я не розумію як можна щодня сім’ями з дітьми розпивати спиртні напої, слухати голосно музику на лавках під будинком, коли в цей час чиїсь матері ховають своїх синів, що віддали за них своє життя, я не розумію коли в однієї частини людей війна, а в іншої своє – особисте життя жлобів, злодіїв і бариг. Я багато чого не розумію, коли бачу скільки бруду вилізло сьогодні назовні, скільки зради і скільки брехні навколо цієї війни, і це не тільки у нас, а в усьому світі, лицемірство, обман і подвійні стандарти, кожен шукає своєї вигоди, навіть на війні. І це страшно! Бо люди цими своїми нелюдськими діями самі наближають кінець всього людства. Ви тільки подивіться, що у світі відбувається, віруси, війни, страшні катаклізми, водночас і всюди… Хто хоч трохи знає Боже Слово та знає історію, той знає, що сьогодні відбувається і що на нас може ще чекати! Хто знає своє минуле, той знає і майбутнє, воно все повторюється і воно передбачуване, і вибір завжди за людиною, Господь завжди дає нам свободу вибору! Думаю, Всевишній наш Господь, спостерігає сьогодні за нами і ще поки терпить і чекає від нас покаяння та правильних вчинків. Скільки ще він терпітиме ці беззаконня, нехай кожен поставить собі це питання і відповідь буде очевидною!
Ви знаєте, два тижні тому, в обід я йшла додому і була просто вражена, оскільки у нас ніколи не було цих розпивонів на лавках, я спостерігала під будинками всі ці гульки, а вони тепер у нас щодня, спостерігаючи, як люди похабно ведуть себе по відношенню до інших, які мати навколо літають і ти просто не можеш це сприйняти… І ось, зіставляючи все, що відбувається сьогодні навколо нас і в гарячих точках, мої нерви просто не витримали. Я йшла, а моя душа кричала і стискалася так, що терпіти це було неможливо! Від того болю та образи за інших, що розпирала мене зсередини, вдома я просто сіла і розплакалася…! Коли молоді, худенькі хлопці, любі та рідні тобі люди, друзі, знайомі, щодня ризикують своїм життям на передовій, інша, нікчемна частина людей, здорові бики – живе собі на втіху і ні в чому собі не відмовляє! Коли ти дістаєш свої заощадження і направляєш їх на тих, хто потребує сьогодні допомоги, купуєш усе, що можеш для наших захисників і відправляєш їм, молишся за них, переживаєш і боїшся за їхнє життя так, що серце холоне в жилах, коли ти … інші поводяться як нелюдське втрачене стадо! Я розумію, що навіть при війні життя якось триває, але ж є якась людська гідність і норми?! Так не повинно бути! Це ж повне невігластво до тих, хто загинув, і до тих, хто зараз там, під ракетами, градами та фосфорними бомбами здобувають нам перемогу!
Я навіть не хочу собі уявляти, як боляче дивитись на все це матерям загиблих синів, оскільки винести це просто немає сил. Невже люди не розуміють, що якщо не буде нашої перемоги, то не буде всіх нас? Бачу, що люди поводяться дуже безтурботно в тихіших місцях, але давайте не будемо забувати про те, що небо відкрите над усією Україною і ніхто не знає, куди прилетить сьогодні, і найстрашніше, що ніхто не знає, що з ним може статися щохвилини, не те що завтра! Сьогодні немає безпечного місця, не те що в Україні, а й у всьому світі! Дурні люди крадуть, копять-копять, а якщо завтра вся земля згорить разом із нами, чи допоможуть вам ваші папірці? А можливо сьогодні, ви могли б допомогти самотній вдові не померти з голоду чи сплатити операцію хоча б одному захиснику, який залишився без рук чи ніг, чи допомогли б хворій дитині у боротьбі за її життя? Адже за це буде попит із кожного, якщо міг, але не допоміг!
Мені так хочеться донести всім, що тільки кохання врятує цей світ, любов і єдність між усіма нами!
1-е до коринтян 13:4-8:
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
Я вдячна Богові за все. Я вдячна йому за те, що на землі, які б не були важкі часи, добрих людей, все ж таки набагато більше і вони врятують цей світ від загибелі!
Я вдячна багатьом вам за те, що ви всі ці роки з нами і підтримуєте нас і наших підопічних! Дякую вам величезне за ваші добрі та чуйні серця! Будьте й надалі з нами!
Нехай усі ваші таємні та добрі справи будуть явними перед Господом і він рясно благословить вас за ваше добро!
Я пишу зараз про те, що мені болить, і хочу достукатися до кожного серця! Що тільки в єдності наша сила і тільки разом ми прийдемо до нашої перемоги над цим світовим злом!
І як би нам не було важко, ми продовжуємо дбати про наших ближніх та наших підопічних дітей!
Особисті прохання деяких наших дітей, ми виставляємо окремо, оскільки подужати їх просто сьогодні неможливо, решту потреб усіх підопічних хочемо і намагаємося закривати з вашою допомогою, не залишайте нас будь-ласка без вашої уваги, відгуку і без ваших пожертвувань!
Давайте об’єднаємося заради добра і нестимемо у цей світ лише любов і турботу про ближнього! Молімося, і приноситимемо Всевишньому тільки хороші прохання і думки, і вони обов’язково збудуться: перемога вже на порозі, я вірю в це!
А поки що продовжимо турботу про наших дітей і продовжимо для них збір! Тому звертаємося сьогодні, до тих, хто має можливість допомогти нашим підопічним, поки що тільки на найнеобхідніші потреби. Зараз є гостра потреба у придбанні медикаментів, які діти приймають на стабільній основі, продукти харчування та засоби гігієни.
На сьогодні, у цей страшний час війни, коли нам довелося узагальнити усі необхідні потреби наших підопічних, нам доводиться працювати набагато складніше: закуповуємо, відвозимо, передаємо, пересилаємо. Тому просимо всіх про допомогу та збір ведемо поки що на мою особисту карту.
Сума поточного збору: 18500 грн
Реквізити надання допомоги:
- Приватбанк
- Картка швидкого поповнення рахунку
- № 4149 6293 1559 1339
- Москальова Ніна Сергіївна
При перерахуванні ваших пожертвувань, прошу вас, будь ласка, обов’язково вказуйте причину перекладу: “благодійна допомога“
Контактні дані:
- Ніна Москальова (волонтер) — (067) 388-12-18
Нехай усі переживуть цю війну і залишаться живими та неушкодженими!
Слава Богу за нашу Україну! Дякуємо Богу за наших захисників!