Наша Надюша була дуже сильна духом, мужня та добра дівчинка, яку любили всі. Сама страждала, але продовжувала молитися та підтримувати інших. У роки ремісії моя дочка разом зі мною радувала наших діток у відділенні як волонтер. Переодягнувшись у костюм веселого клоуна, вона дарувала всім діткам позитивні емоції та невеликі подарунки. Переносячи свої власні страждання та переживши страждання інших дітей, Надія приходить навчатися до Київського палацу дітей та юнацтва, щоб стати журналістом, та розповісти всьому світу про страждання онкохворих дітей. Вона робила свої перші сюжети, які транслювалися на телебаченні, але на превеликий жаль найцікавіший для неї світ журналістики, який дуже її захопив і відволік, тривав для моєї дівчинки не дуже довго.
Наша донечка знайшла в цьому земному житті живого Бога і набула реальної віри в НЬОГО. Вона любила Ісуса і вірила в його спокутну жертву і завжди була на його боці. Надюша захищала Всевишнього навіть у нестерпні хвилини своїх фізичних страждань. І коли вже здавалося, я зовсім ослабла у вірі, бачачи її муки, і кричала до Господа: “Якщо Ти є…“, – вона відповідала: “Мамо, Бог Є, повір мені, я знаю, покайся мама… – Пробач нас Господи, – Ти не даси мені більше, ніж я зможу винести…!“. У таких дітей, нам дорослим, потрібно багато чого повчитися, і я вчилася і навчаюсь донині.
Надюша мріяла зустріти одне єдине і взаємне своє кохання, мріяла вийти заміж і народити двох близнюків… Її мрії так і залишилися нездійсненими мріями…
Я як можу, так намагаюся продовжити розпочату з нею тоді роботу, і дуже явно відчуваю на собі її величезну допомогу та підтримку…
Ми пам’ятаємо та любимо її! Вона завжди в нашому серці і назавжди залишиться в нашій пам’яті дуже доброю та життєрадісною, коханою, рідною та неповторною дочкою! Ми пам’ятатимемо її завжди, і на згадку про неї, продовжуватимемо працювати на цій нелегкій, Божій ниві!
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.