За вікном тихо падає сніг. День хоч і зимовий, але дуже тихий та сонячний. Я стою біля зачиненого вікна і спостерігаю за всією цією сніговою та чарівною красою. І тут відчуваю – вже пора! Мене спустили поверхом нижче, де вже давно були шість жінок і кожна з них, по-своєму щось кричить.
“Чого ж вони так кричать, і не соромно їм так не добре висловлюватися, невже це так боляче, що вже не можна терпіти“, – подумала я!
Мене визначили, всі розповіли, дали все необхідне, сказавши чекати, а за потреби покликати. Лежати звичайно я не могла, я то ходила, то підносила цим жінкам що вони мене просили, а коли біль посилювалася, ходила то до вікна, то до умивальника, вмиваючи своє обличчя прохолодною водою і весь час молилася, молилася та молилася, просячи допомоги у Бога для себе та для цих породіль.
Лікар, який був біля однієї з них, мене навіть у приклад їм поставив: “Ось бачите цю матусю, приклад з неї беріть, прийшла пізніше за вас усіх, веде себе спокійно, навіть допомагає вам, ще й народить перша за вас!”
Потім присів біля неї поруч і вже просить: “Ну давай рідненька, народжуй швидше, у мене вже вдома стіл накритий, вся моя сім’я на мене чекає давно, адже Різдво ж сьогодні!”
Так, надивилася я тоді і наслухалася! Ця бідолашна жінка так і не змогла сама розродитися. Вже знесилена за добу від болючих схваток, при пологах вона знепритомніла. Розгубленим лікарям, які бігали біля неї, дитину довелося видавлювати, щоб вона не задихнулася, а потім ще й по-живому, матусю розорали… врятували обох і маму, і малюка. Ну і напружена обстановка тоді була й найгіршою, що всім нам довелося за всім цим спостерігати! Складні були пологи, адже народився хлопчик майже 5 кг, але слава Богу народився! Того дня всі народили хлопчиків, тільки я народила дівчинку! Так, надивившись на все це, я напевно з переляку, народила дуже швидко, навіть не зрозумівши, що сталося. Мою дівчинку помили і відразу поклали мені на груди, так вперше ми з нею і зустрілися, зустрілися і познайомилися з моєю крихітною донечкою, з моєю Надією.
Ми були пов’язані з нею тоді однією пуповиною і одним диханням, так і донині, залишається цей безперервний зв’язок, матері та дитини. І хто б там що не казав – цей зв’язок залишиться назавжди, як і наша любов до неї, яка ніколи не помре! Навіть якщо все живе помре в цьому грішному світі, кохання все одно залишиться, воно ніколи не помре, воно одне залишиться і житиме в цьому світі завжди!
З того самого дня я була щасливою матусею, жила своєю донечкою, спостерігала і раділа тому, як вона росте, та й сама тоді росла разом з нею.
Хто ж знав, що чекає на нашу сім’ю попереду, адже все в нас було так добре!? Але як тільки моя вишенька почала казково і гармонійно розквітати, так одразу ж і почала в’янути! Як тишком-нишком, звідки не візьмися, піднявся страшний вітер і обламав квітучу, дуже ароматну верхівку нашої вишеньки, і опустила вона всі свої гілочки. Як тільки намагалася їх піднімати, так знову піднімався цей вітер, і знову і знову її обламував! Ну звідки ж узявся цей рак, навіщо змусив страшно мучитися і страждати на мою дівчинку…, чому забрав і забрав мою кровиночку, навіщо розбив моє серце і поранив мою грішну душу??!!! Так і не знайшла я відповіді на це!
Её душа останется чиста.
Но как мне жить без этого креста?..
Как жить без этих милых, добрых глаз?
Без них – во всякий день и всякий час?..
С ней ни о чём теперь не говорить,
Не целовать, не гладить, не будить:И Господа уже не умолять
Хоть чуточку страдания унять:
И вместе с нею боли не терпеть:
И избавленья больше не хотеть:Как спать спокойно ночи напролёт
И знать: она вовеки не придёт?..
Привыкнуть: ничего уж не вернуть:
Благословить её в последний путь –Путь новой жизни, вечной, неземной,
Не знаемой, таинственной, иной.
Жить без неё – и в то же время с ней.
Стать рядом с этим ангелом мудрей.
Благодарить судьбу: она была
И столько счастья в жизни нам дала!..Её душа останется чиста.
И боль, и свет от этого креста.
Після твоєї смерті цей світ став зовсім іншим, він став для мене порожнім і чорно-білим, моя дівчинко! Багато що змінилося з того страшного дня. З життя пішло ще дуже багато таких дітей, як ти, моя радість. Багатьох з них ти знаєш, вірю, що ти зустріла їх біля небесних воріт і опікуєшся ними там! Багатьох забрала війна. Так, я б ніколи не могла подумати, що доживу до такого страшного і важкого часу, на нашій Землі йде війна, причому подвійна, як зовнішня, так і внутрішня. Нас просто всіх знищують. Так, мій янгол, все дуже складно сьогодні! Змінилося все наше життя і все навколо нього. Змінилися люди, обставини та обстановка! Ось тільки не змінилося моє кохання і туга за тобою, доню! Я дуже тебе люблю і сумую, але дякую Богові, за те, що ти була в мене, така добра і світла! Спи спокійно, моя рідна! Ми ніколи тебе не забудемо! Вічна тобі пам’ять, мій ангел, доню моя, моя Надія!
Так, 25 грудня моїй донечці могло б виповнитися 22 роки, але не судилося, їй так і залишилося, п’ятнадцять! Завжди дуже важко у ці дні. Хоч усіляко й намагаєшся гнати погані спогади зі свого серця, та ніяк не виходить…
Прошу вас, дорогі наші друзі та помічники, помолитися за мою дитину, за мою донечку, за мою Надію!
Спи спокійно мій ангел, не турбуйся за нас і охороняй нас від туди! Ми обов’язково з тобою зустрінемося і будемо разом вже назавжди – у вічності, і для цього, мені потрібно ще дуже багато – багато працювати!
Ты стала всем:
и облаком, и небом,
Большой рекой
и маленькой песчинкой,
Бескрайним полем
и насущным хлебом,
Цветущим лугом,
тоненькой былинкой:
Собой заполнив
время и пространство,
Ты в мыслях, снах,
в истоках начинаний:
Душевной скорби
боль и постоянство
Мне душу жгут
огнём воспоминаний.Ты с каждой Божьей
клеточкой Вселенной
Нас накрепко
собой соединила.
Светя для близких
звёздочкой нетленной,
Путь к истине
судьбой своей открыла.Июньским днём
шагнула ты в бессмертье.
Ты не ушла.
Ты стала нашей частью.
Была. И есть.
И будешь с нами вечно
Любовь и боль:
Мучительное счастье!
Дякую вам, що Ви є, дякую, що Ви справжні, добрі, щирі, співчутливі та дуже чуйні!
Будьте такими завжди!
Я дуже хочу і молюся, щоб у Вас завжди були живі та здорові близькі Вам люди. І щоб Ви завжди могли повернутися до себе додому, де на Вас дуже люблять і чекають!
Бережіть себе та своїх близьких! Цінуйте кожен свій день, прожитий у колі своєї улюбленої родини! Хай благословить і береже вас усіх Господь!
СТОРІНКА З РЕКВІЗИТАМИ