Як швидко пролетів цей болісний для нас час. Сьогодні рівно п’ять років, як немає з нами нашої кровиночки, а рана все ще свіжа і кровоточить. Все як першого дня… Мені стало важко дихати без тебе! З того страшного дня, душа моя не може знайти собі спокою!
Господи, чи закінчаться колись ці муки та страждання? Чи затихне цей нестерпний біль, чи він все життя терзатиме моє материнське серце? Адже там, де раніше билося моє серце, тепер лежить чорний камінь. Він душить, гнітить і не дає відчути всю повноту будь-якої для мене радості! Все лише поверхово!
У моїй душі тепер, більше ніколи не настане колишня весна і сонце не огорне мене своїм теплим промінням, як раніше не зацвітуть для мене сади і не заспівають птахи, я ніколи тепер не почую той насичений і прекрасний аромат свіжих троянд. Все це для мене буде і є, але, як раніше, більше не буде ніколи!
О душа моя, скільки ж належить тобі ще винести!? Про серце моє, скільки ж тобі доведеться ще страждати?!
Як я втомилася бути і здаватися завжди сильною, адже я така ж слабка жінка як і всі, мати з підбитим крилом, мати, у якої хоч і розбите серце, але тепер одне дихання на двох!! О Господь допоможи мені, зміцни мене і додай мені ще сили!
Так, не позбутися мені тієї тяжкості, що стискає моє серце, не позбутися тих кинджалів, які я не в змозі витягти зі своїх грудей, тих стріл, що встромилися в найглибше мого серця і з кожним днем отруюють його!
Світло душі моєї та мого серця згасло того самого фатального для нас дня, коли Господь забрав у нас нашу донечку. Ця страшна подія змінила для мене тоді пору року, через нестерпне горе і холод у моєму серці, настала сувора зима.
Тепер я знаю, є такі рани, які не лікуються часом. Пори року будуть змінювати один одного, пролетять роки, але ця рана з кожним роком, кровоточитиме все сильніше і сильніше, приносячи такі ж сильні страждання як і в перший день!
З того самого дня, побачивши бутонів троянд, що розпускаються, я завжди згадую ті важкі дні. З появою першої полунички і черешні, перед моїми очима завжди з’являється картина, як ти тоді жадібно, з ненаситним апетитом їла її перед своїм відходом…
Озираючись на своє життя, я тепер думаю про неминучість смерті, про те, що всьому прекрасному в цьому світі завжди приходить кінець! Як через одну пониклу квітку, в’яне весь рожевий сад, як троянди втрачають свій прекрасний аромат, так і ми, проживаємо кожен свою весну на цій землі і повертаємося назад до свого Творця!
Донечко моя, ти покинула цей нікчемний, сповнений заздрості та гріха земний світ і піднеслася далеко на небеса. Хай зрадіє твоя душа в іншому світі! Рідна моя, кохана моя дівчинка, дихання моє та життя моє, нам дуже не вистачає тебе, ми сильно сумуємо за тобою!
Ми завжди пам’ятатимемо і любитимемо тебе, ти назавжди залишишся в наших серцях! І ми проживаємо частину цього іншого для нас життя без тебе так, ніби ти жива, ніби ти завжди знаходишся поряд з нами, ми говоримо про тебе і з тобою як з живою, і для нас ти завжди жива, просто ти знаходишся десь далеко, десь у від’їзді.
І ми маємо віру в те, що ці терміни потихеньку скорочуватимуться і у свій, кожному призначений для нас час, ми неодмінно зустрінемося і будемо тоді вже разом з тобою назавжди, усю вічність!
Як же важко прийняти реальність цієї страшної втрати! О Господь! Чи прийде кінець усім цим стражданням? Чи стане колись серцю легше? Чи ця рана кровоточитиме до кінця моїх днів, доки не перерветься моє дихання? О Господь, Творець неба та землі, чому Ти забрав у мене мій скарб? Чому так болісно?!
Якщо одного разу тебе спіткає біда, не кажи Господеві, що вона велика! Скажи тобі, що Всевишній мій великий! Посилаючи нам випробування, Господь так само дарує нам спасіння!
З того страшного дня, я поринула в темряву. І коли я мало не загинула, Господь взяв мене за руку і витяг з ями, сповненої нестерпного болю та скорботи. Тільки поруч з Ним я знайшла спокій і знайшла нове для мене життя, дізналася нову і реальну Віру та Надію, і відчула Його безмежну Любов до мене.
Запитань у мене залишилося дуже багато, але я перестала їх вже ставити. Я не буду більше копатися в тому, що завдає мені нестерпного болю, я не більше шукатиму те, що мені знати не дано. Я тепер тільки віритиму і просто житиму. І мені більше нічого не потрібне в цьому грішному земному світі, ніякі земні блага мені в ньому не потрібні.
Аби завжди були живі та здорові мої близькі та рідні, щоб мій син виріс, став справжньою людиною і ніколи не бачив горя у своєму житті. Все, що мені потрібне на сьогодні, це тільки моє здоров’я, яке мене міцно підкосило після всього пережитого, я і благаю Бога лише про здоров’я, щоб я повноцінно змогла виконати ще те, що мені виконати належить.
У мене тепер є моє покликання, воно дуже тяжке, але я з ним упокорилася. Тепер я живу зовсім іншим для мене новим життям, живу для інших, служу їм і допомагаю всім, що тільки можу! Я тепер відповідаю за тих, з ким зв’язала мене моя доля. Я багато веліла б не бачити і не знати, але така моя частка, знаю і те, що відповідатиму перед Богом за тих, з ким поділяю сьогодні всі прикрощі долі, ставши частиною нелегкого їхнього життя.
Горе, як і радість, часто об’єднує людей. І таких нас багато сьогодні. Не тільки біль втрати читаємо ми в очах один одного при наших зустрічах, але знаходимо в них і втіху. Моя зима для мене закінчилася і перейшла восени, теж нову для мене, а для інших вона сьогодні тільки почалася і їм необхідно підставити своє плече і кинути рятівне коло.
Тому, крім допомоги нашим дітям, я намагаюся підтримати таких самих мам, як і сама, бо знаю, що з Божою допомогою можу це зробити. Незважаючи ні на що, переступаючи через свій власний біль, намагаюся витягти їх із тієї темряви, в якій довго була сама.
І коли бачу Божі плоди на цій нелегкій для мене ниві, моє серце переповнює невимовну радість, і це величезна для мене нагорода, і більше мені й не треба! А це значить, що ще один мій день, був прожитий недаремно! Я намагаюся виконувати волю Божу у своєму житті, роблячи добро іншим.
І навіть якщо я не чую слів подяки у свій бік за добрі свої справи, я не засмучуюся, бо знаю, що, заради чого і заради кого я це роблю! Я краще помолюся, віддам за все славу Господу і тішуся за те, що Він не дав мені тоді загинути, але дарував мені це інше, нове для мене життя, яке я тепер зобов’язана прожити гідно і з користю для інших.
Подякую, що Всевишній надав мені сили жити, зміцнив мою віру, дарував терпіння, можливість служити та допомагати тим, кому я реально можу сьогодні допомогти.
Сьогодні дуже важкий для мене день, сьогодні мені дуже боляче і важко, і сьогодні я сама дуже потребую вашої підтримки, ваших молитов. Чи не відмовте мені в них будь ласка! Помоліться за мою донечку Надюшку, помоліться за мене та мою родину!
Дякую вам, що Ви є, дякую, що ви справжні, добрі, дуже щирі, співчутливі та чуйні! Будьте такими завжди!
Я дуже хочу і молюся, щоб у вас завжди були живі та здорові близькі вам люди. І щоб ви завжди могли повернутися до себе додому, де на вас дуже люблять і чекають!
Бережіть себе та своїх близьких! Цінуйте кожен свій день, прожитий у колі своєї улюбленої родини!
Хай благословить вас усіх Господь!
СТОРІНКА З РЕКВІЗИТАМИ