Майже місяць уже збираюся з думками і налаштовую себе, щоб написати хорошу новину, але вона все ніяк не виходить, у серці такий біль і тривога, що хочеться почати саме з неї…
Ось воно яке, наше життя! Жили собі, кожен у своєму окремому світі повсякденної метушні та турбот, відчували себе в безпеці, будували свої плани, прагнули чогось нового, кращого, доброго і навіть подумати собі не могли, що всі плани на майбутнє зможуть змінитися в одye, неочікуванe для всіх нас мить.
Чи міг хтось із нас подумати, що найбільшу небезпеку для нашої країни можуть представляти такі ж слов’яни, “брати наші” росіяни, які дуже підло і підступно розв’язали проти нас відкриту на весь світ війну?! Не могли звісно, але це вже незаперечний факт, і не погодитися з цим сьогодні може хіба що тільки зовсім байдужа до всього людина, або та, хто не любить нашу Україну і вороже налаштована проти нашого дружелюбного і мирного народу!
Після всього вже пережитого нами ще від втрати Криму, у нас у всіх настало тепер зовсім інше, до кінця ще нікому не відоме, але інше вже життя, життя, яке згуртувало нас і підняло на захист своєї землі, життя, що змінило кожного з нас від першого загиблого ще на Майдані героя України.
Усі ті, трагічні події, що забрали безліч життя наших братів, змінили всіх нас і все навколо нас, сьогодні ми стали зовсім інші. Ця війна – це наше спільне горе, і воно об’єднало та згуртувало всіх нас, ми стали ще дружнішими, патріотичнішими, співчутливішими, терплячішими і сильнішими. Адже тепер у цьому новому для всіх нас житті нам доводиться боротися за свою землю, відправляючи своїх чоловіків і синів на цю війну, і багато хто не дочекається їх від туди живих.
Гинуть наші захисники – герої, гине мирне населення сходу, руйнуються міста, але з огляду на це, ми стоїмо, і ми вистоємо, захищаючи свою землю від усіх наших ворогів.
Весь наш світ сьогодні, внутрішній та зовнішній, розділився на дві різні половини, до воєнних дій в Україні і на той, який він є на сьогоднішній день. А який він буде після них, ніхто цього ще не знає! Так, йде війна, наші чоловіки воюють із ворогом на полі бою, а ми допомагаємо їм тут, у тилу, кожен роблячи свій дорогоцінний внесок у нашу спільну перемогу.
Всю Україну торкнулися сьогодні ці трагічні події, і думаю немає людини, яка не простягла б свою руку допомоги і не допомогла б армії, пораненим героям, або біженцям зі сходу. Моє серце переповнюється величезною радістю, добрими вчинками, турботою та допомогою, яку я бачу сьогодні щодня, вона гріє наші серця і зміцнює надію на те, що все це скоро закінчиться і знову настане світ!
Крім допомоги нашим пораненим героям, ми, як і раніше, не перестаємо дбати і боротися за життя наших підопічних дітей і робимо для них все необхідне, аби бачити їх здоровими та щасливими.
Дякую Господу, що дає нам сили, терпіння та можливості допомагати нашим дітям відновлюватися та реабілітуватися після основного та тривалого їх лікування.
Перед від’їздом з Поляни, минулого року, я повідомила всім, що забронювала для всіх наступного року – цілий місяць липень. Тоді я їм сказала: “Скажу вам чесно, я ще не знаю, звідки прийде вам усім допомога на цей відпочинок, але впевнена, що вона прийде вам від Господа, а нам з вами, тепер треба молитися про це…!” Вкотре, в небі перетнулися і зустрілися дві молитви, молитва прохання та молитва давання.
На здійснення цієї доброї справи, Господь послав нам людей, завдяки яким і відбулося це диво нашої – віри! Цей рік став величезним подарунком та благословенням для наших підопічних, цього літа вони змогли відпочити у Поляні, Закарпатській області, цілий місяць липень. Вони змогли добре відпочити, оздоровитися та набратися нових життєвих сил.
Вперше, цього року з нами поїхав і Владик Столярчук з його мамою, їх ми визначили до санаторію “КВІТКА ПОЛОНИНИ”, спеціально обладнаного для колясочників, а ми знаходилися поряд біля них, у БЦ “Віфанія”. Скільки було радості, радості як у мами, так і Владика. Адже вони за останні свої п’ять років, вперше вирвалися зі свого будинку, зі своєї квартири, з балкона, на якому хлопчик тільки й міг дихати свіжим повітрям, вони вирвалися так довго, вперше для них, вирвалися, щоб відпочити та оздоровитись.
Владик старанно, як і решта дітей, відвідував тренажерний зал, басейн, лікувальні процедури, пив мін. водичку, гуляв цілими днями величезною територією санаторію, дихав гірським повітрям, набирався нових сил.
Заняття з тренером, басейн, принесли дуже позитивний результат для Владика. По приїзду додому, сходами, тримаючись за поручень, з перепочинком, але сам, він зміг піднятися до себе на четвертий поверх і увійти в квартиру! Це було дивом для нас усіх, були сльози радості та подяка Господу! Тепер, щоб не прогаяти такого моменту, Владику необхідно продовжувати вдома, такі ж заняття з тренером. І дасть Бог, наступного року, він зможе поїхати на відпочинок вже не в колясці, а на своїх здорових ногах.
Всі наші діти, їхні мами, братики та сестрички відпочили на славу Божу. І за такий подарунок для них, ми щиро дякуємо двом нашим постійним помічникам, двом Олександрам. Один із них перерахував на БЦ основну суму, інший так само зробив свій дорогоцінний внесок у здоров’я наших дітей! Нехай те, що роблять таємно, стане явним для нашого Господа і вони отримають свою нагороду від НЬОГО! Дякую Вам за всі наші дорогі! Благословень вам Божих!
Неважливо, яку суму ми можемо пожертвувати для порятунку людського життя (у кожного з нас свій достаток) — головне, щоб наше бажання допомоги виходило з самого серця, щоб ми творили добро не заради очікування похвали та марнославства, а на славу Божу, адже тільки тоді , воно зможе не тільки стати благословенням для того, хто потребує, але й принесе хороші, добрі плоди в наше життя… Своїми добрими справами, ми збираємо собі скарби на небесах! Ніщо матеріальне не має жодної цінності в очах Бога, його цікавить тільки наше серце, наша врятована душа, сповнена Його Божої любові.
Я дуже хочу, щоб турбота про наших ближніх і нужденних людей стала чимось дуже великим для кожного з нас і внесла щось нове в наше земне життя. І найголовніше — внесла переоцінку наших життєвих цінностей.
Здоров’я всім вам, воно виявляється найдорожчим, що дав нам Всевишній!
Добра вам усім, сімейного благополуччя та мирного неба над головою!
Дякую Господу за кожного з вас!
Бережіть себе та своїх близьких! Дорожіть кожним днем, прожитим у колі своєї улюбленої родини!