Сашу знаю давно, ми часто спілкувалися з нею, вона дружила з моєю дочкою і всіляко підтримувала її, коли вона хворіла. Щоб відволікти мою дівчинку від болю та переживань, Сашенька подарувала їй морську свинку і Надюша дуже полюбила її. Пам’ятаю день, коли наша дівчинка пішла на небеса, я зателефонувала Сашеньці і попросила її забрати свинку і доглянути за нею, що Наденьки більше немає я їй не сказала, пошкодувала, подумала, нехай дізнається, але трохи пізніше! Коли Сашенька дізналася про цю гірку новину, їй було дуже боляче… ми плакали разом…
Ще деякий час ми з нею спілкувалися, а потім загубилися. Пізніше я вже дізналася, що Саша вийшла заміж, народила двох дітей, розлучилася і живе лише дітьми. Настраждала вона багато за цей час! Величезний стрес, нерви, далися взнаки дуже погано на її здоров’я, аж до пересадки легень… Тому Сашенька опинилася в Індії, чекаючи пересадки, але про це я вже дізналася з екрану телевізора, де її показали в новинах. Я відразу ж знайшла її в соцмережах, і ми знову оновили наше спілкування. Шкода, що доводиться спілкуватися з такого сумного приводу, але таке наше життя, Сашенька потребує нашої допомоги і їй треба допомогти.
Рік очікування пересадки в Індії виявився марним і тепер її готують, щоб перевезти назад до України, але для цього їй необхідно 70 тис. грн. Тому ми і звертаємось сьогодні до всіх, хто може допомогти нашій Сашці.
Не пройдіть повз цю потребу, допоможіть будь ласка молодій матусі повернутися до своїх дітей і отримати пересадку в нашій Країні!
Весь цей рік Сашка зверталася за допомогою в соцмережі, де люди відгукувалися і допомагали протриматися їй там весь цей час! Сьогодні вона просить усіх нас про допомогу і пише:
Чекати тут більше не можливо і не має сенсу!
Я хочу додому, до дітей, до близьких, до рідних!
Вже рік та місяць я в Індії, місті Ченнай в очікуванні на трансплантацію легенів!
Чи буде операції в Індії? Виявляється, що ні.
Чи буде операція взагалі? Сподіваюся, що так…
За весь цей час в Індії, мене жодного разу не викликали на аналіз сумісності з донором. Виявилося, що в 2018 році тут змінилося законодавство і отримати орган іноземцю стало фактично не можливо.
В Україні трансплантацію ще не робили, але вже є проєкт. Я стану в чергу у нас, пройду обстеження та чекатиму, коли мене викличуть. Тому зараз в край необхідно повернутися додому, і чекати запуску трансплантації вже на рідній землі. Це має бути та ж сама медична допомога, але в рази дешевше, а головне — поруч зі своїми дітками.
Мій діагноз: гіпоплазія легенів, бульозна емфізема легень, бронхоектатична хвороба обох легенів, постзапальний фіброз, стан після перенесеного пневмомедіастинум, хронічне легеневе серце в стадії субкомпенсації, ексудативний перикардит, міокардіодистрофія, серцева недостатність.
МОЗ виділило на операцію в Індії 130 тис. доларів, але ці кошти не покривають усіх витрат: супровід іншою людиною мене, як тяжко хворої, переліт, візи, реєстрацію у країні, харчування, комунальні витрати, обстеження, підтримуючі ліки, а також ліки після трансплантації легень — все це за мій рахунок!
Якби реально було дочекатися трансплантації легенів в Індії, я благала б вашої матеріальної допомоги на це очікування, але всі сподівання марні! Мені тут не допоможуть!
Єдина зараз надія на життя – повернення до України, де з вашою та Божою поміччю я сподіваюся дочекатися операції. У мене 1 група інвалідності, двоє малолітніх дітей, яких я виховую сама. Заощаджень нема і без вашої допомоги я ніколи не зможу назбирати необхідну суму на повернення додому.
Потрібно 70 000 грн. на квитки.
Кожна ваша гривня важлива, я вдячна за будь-яку допомогу.
Прошу, допоможіть повернутися в Україну!