Пам’ятаю, коли я зі своєю донечкою перебувала у лікарняних палатах дитячого онкоцентру, до нас приходило багато волонтерів і молоді, які приносили дітям різні подарунки, займали їх іграми, малюванням, створювали різні поробки й робили багато іншого. Діти знали, в які дні вони приходили, тому дуже чекали на той день і з радістю їх зустрічали. Багато мам разом зі своїми дітьми також брали участь у різних заняттях. Для нас це було ковтком свіжого повітря, адже ми зі своїми дітьми жили в лікарні тривалий час.
Тоді я багато пережила там і особисто відчула весь той біль – як мам, так і дітей. Найстрашнішим випробуванням для нас була безвихідь у цій ситуації. Коли ти бачиш, як страждає твоя дитина, а нічим не можеш їй допомогти, нічого не можеш зробити, щоб полегшити її біль, і безсилий перед тим, щоб врятувати їй життя…
З того часу я знаю, що відчувають і переживають там наші мами й їхні діти. Я знаю, що таке емоційне вигорання та моральне виснаження. І щоразу, коли приходжу до них, стараюся порадувати й підтримати як дітей, так і їхніх мам своєю увагою, словами підтримки і, звісно ж, подарунками.
А свята – Різдво і Великдень – це найголовніші дні, коли ми щороку радуємо їх з вашою допомогою, наші дорогі помічники, і так уже 15 років. В останні важкі роки, починаючи з пандемії і продовжуючи війною, у відділення майже ніхто не приходить. І це зрозуміло – війна, кожен зайнятий своїми проблемами… А їм так хочеться, щоб їх підтримували, щоб про них не забували, щоб їх не залишали, щоб навідували і дарували їм, хоча б іноді, якесь свято.
Я знаю це, як ніхто інший, тому стараюся навіть у ці важкі часи не залишати їх. Стараюся приїжджати до них, як тільки можу, щоб підтримати, хоч трохи відволікти, поспілкуватися з ними й побачити новий вогник у їхніх втомлених і сумних очах. Так і минулого року, з допомогою наших добрих чарівників, ми змогли подарувати їм свято і побачити усмішки на їхніх обличчях. А усмішка кожної дитини й кожної мами – це найбільша для нас радість і нагорода, яку неможливо виміряти нічим!
Господь створив нас для добрих справ, і той, хто любить Його, виконує Його святу волю: співчуває ближньому, чинить добро, допомагає нужденним, підтримує сиріт і вдів, відвідує хворих у лікарні.
Матвія 25:35-36:
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене; чужинцем був, і ви прийняли Мене; нагий був, і ви одягли Мене; хворий був, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене…
Завдяки таким світлим людям Господь і досі утримує цей грішний світ і дає шанс на виправлення іншим!
Слава Тобі, Господи, за Твою милість і любов до нас!
Дякуємо Тобі за Твою жертву, яку Ти приніс за кожного з нас! Ти помер і воскрес, дарувавши нам життя вічне.
Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.
Івана 3:16-21
Лише Ісус – наш шлях, істина і життя! Лише Він є тією дверима, через які ми можемо прийти до нашого Небесного Отця!
Я є путь, і істина, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
Івана 14:6
До нового Великодня, який, сподіваюся, ми зустрінемо вже з миром, залишилося зовсім небагато часу, і він пролетить дуже швидко. А щоб знову принести свято у дитяче відділення, потрібно готуватися вже сьогодні. Зараз усе стало дуже дорогим, тому починаємо збирати подарунки заздалегідь. Будемо раді, якщо ви знову будете з нами і допоможете подарувати дітям радість!
Величезна подяка нашим постійним помічникам, які не залишають наших дітей!
Щира подяка нашим волонтерам – Коломієць Наталії та Діденко Інні за допомогу! Без вас мені було б дуже важко впоратися з усім самій. Дякую вам, дівчата, що ви у мене є! Дякую Богові за всіх вас!
Сподіваюся, що й цього року ми будемо разом! Давайте продовжимо творити добро, і нехай воно приносить Божі плоди у життя кожного, хто робить свій благий внесок у добру справу!
Нехай у всьому прославиться Господь!
Бережіть себе та своїх близьких!