Дивлюся на вогонь, на твоє фото, слухаю фортепіанну мелодію і подумки розмовляю з тобою, моя дівчинко. Так я роблю це вже 15 років без тебе. Свічка сьогодні горить дуже рівно і яскраво, я сприймаю це як добрий знак і дякую Богу за тебе, моє сонечко! Дякую за те, що Він подарував мені тебе того грудневого, сніжного, але дуже сонячного Різдвяного дня, коли я вперше побачила тебе, змогла обійняти і притиснути до свого серця. Я довго дивилася на тебе і милувалася, такою крихітною і дуже гарною малечею, яка ворушилася, плакала і шукала захисту у своєї мами.
Так, тоді я вдихнула перший ковток свого материнства і прийняла те, що я вже мама, твоя мама, моя дівчинко! Ти моя первістка, моя донечка, найулюбленіша і найкраща донечка на Землі та в усьому цьому світі! Я дякую Всевишньому за тебе, за те, що я могла пізнати тебе і відчути на собі твою любов, за те, що могла бачити, як ти ростеш, змінюєшся і дорослішаєш, як радієш найпростішим речам і щиро любиш свою родину, рідних і близьких людей.
Ти була для мене як янголятко — дуже добра, ніжна, любляча, справедлива і співчутлива до інших дівчинка! Попри все те, що ти пережила і витримала, ти залишилася такою ж доброю та люблячою. Усі ті важкі випробування, які випали на нашу з тобою долю, зробили тебе лише сильнішою і зміцнили твою віру, як, утім, і мою.
Твоєї сили й мужності я тоді могла лише тихенько заздрити й училася бути такою ж сильною, як ти. Я тоді тільки думала, що я сильна й зможу пережити все з Господом, але коли дивилася на твої страждання і бачила, як ти тримаєшся, я могла лише молитися й плакати десь осторонь, щоб ти не бачила моїх сліз.
Я тільки думала, що я сильна, але коли тебе не стало… я зовсім зламалася. Біль була така сильна, що я не могла дихати. Мені здавалося, що небо обрушилося на мене і придавило до землі так сильно, що я більше ніколи не зможу піднятися. В той страшний день моє сонце згасло, і настала повна темрява. Я думала, що після такого не живуть, але знову помилилася. Виявилося, що виживають і продовжують жити — спочатку якось, а потім заради когось.
Дякую Богу, який завжди був поряд і підтримував мене. Я відчувала його любов. І твої слова… вони стали для мене як заповіт, який допоміг мені тоді витримати.
Думаю, ти пам’ятаєш той день! Я ніколи його не забуду, всі думали, що ти вже йдеш, але ми з татом боролися за тебе і не відпускали, мабуть, тоді твій час ще не прийшов, або Господь змилувався над нами і подарував нам тебе ще на два місяці. І ці місяці були для нас безцінними!
Хімія потихеньку вбивала тебе і забирала всі твої сили, аналізи всі впали до такої міри, що відкрилася кровотеча через низькі тромбоцити. Ми шукали донорів, але всі вони не підходили, ми втратили будь-яку надію, але тут сталося диво – тато знайшов одного донора з роботи, і він тобі підійшов. Я до цього дня дякую Богові за нього, молодий хлопець Ілля, віддав тобі свої тромбоцити і подарував нам ще надію. Ти тоді не могла навіть піднятися, тебе одразу починало трусити, я тоді стояла на колінах біля твоєї ліжка, молилася і в відчаї сказала:
Господи, якщо ти є, зроби ж хоч щось, навіщо моя дівчинка так страждає…
Ти, почувши ці слова, ледве піднялася і сказала мені:
Мама, покайся.
Але я не зрозуміла, в чому мені потрібно покаятися, і перепитала тебе в чому мені каятися, Надюша?
Покайся, мама, ти сказала: “..якщо Ти є?”. Бог є, мама, я це точно знаю, і навіть якщо Він мене забере, не ображайся на Бога, так повинно бути, а ти будь з Ним завжди, і якщо зможеш, допомагай цим дітям і їхнім мамам, ти знаєш, як це зробити, ти вмієш, ти знаєш, мама, покайся, мама…
Ці твої слова заповіту чули всі наші мами, і потім вони піднімали мене ними.
Піднімайся, не здавайся, тобі Надя, що говорила, ти потрібна нам…
Тоді я попросила пробачення у Бога, і ти заспокоїлася. У цей час тобі вводили тромби, а ми з татом молилися, щоб тільки не було пізно, аби встигли… Твій лікуючий лікар була поруч з тобою, стежила за тобою, вимірювала тиск, пульс, і після чергового разу сказала нам:
Тримайтеся, вона йде, тиск впав, пульс сповільнюється, телефонуйте своїм близьким, може хтось встигне попрощатися… Мені дуже шкода..
Ні, цього не може бути, моя дівчинка ніколи мене не залишить… у моїй голові щось сталося, і я перестала чути всіх, і наче опинилася одна в чужому лісі, і продовжувала говорити з Ісусом… У цей час тато тримав тебе за руку і розмовляв з тобою, ти мовчала, а потім сказала:
Тато, відпусти мене, мені вже добре…
Ні, я тебе не відпущу, ти потрібна нам, тебе всі чекають, а бабуся клубнічку для тебе тримає, нікому не дає зірвати, каже, це для Надюшки…
Потім ти нам розповідала, що вже кудись летіла, у тебе нічого не боліло, було так добре, але коли тато сказав, що не відпускає тебе, ти повернулась назад…
І таких чудес у нас з тобою було багато, потім, прийшовши до тями після твого відходу, я згадувала все, порівнювала, аналізувала і питала у Господа, що це було, чому він зцілював тебе на короткий час, показував нам ці чудеса, але потім все одно забрав тебе? І я зрозуміла його відповідь, він любить нас і тебе. Він хоче і може зцілити тебе назавжди, але його воля зовсім інша щодо тебе, і ми повинні це прийняти і смиритися… Ці підтвердження я шукала і у отця Сергія, він довго слухав мене після служби, а потім сказав, що на все є Божа воля, але прийшовши додому, я ще раз вирішила собі влаштувати доказ, взяла Біблію, відкрила її і ткнула пальцем, я часто так робила, а там були ці слова:
Людина не має влади над духом, щоб утримати дух, і немає влади над днем смерті, і немає порятунку в цій боротьбі, і не спасе нечестивість нечестивого.
Екклезіаст 8:8
Після цього підтвердження я каїлась і просила Бога допомоги прийняти твій відхід і змиритися з Його волею. З Його допомогою я всю себе посвятила служінню іншим: родині, рідним, нашим діткам і їх мамам, і тим, кому потрібна моя допомога. І так уже 15 років, навіть не віриться, як швидко пролетів час! Після твого відходу, донечко, все на Землі дуже змінилося, змінилися люди і змінилося саме життя на цій Землі, але це вже зовсім інша історія!
А сьогоднішній день я присвячую тільки тобі, моя рідна, тільки тобі і світлій пам’яті про тебе! Ти завжди в моєму серці, де б ти не була, адже ніякі відстані не зможуть розлучити матір зі своїм дитиною. Знаю, що ти завжди зі мною, куди б я не йшла, ти завжди поруч, підтримуєш і допомагаєш мені знайти правильний шлях і правильне рішення, говорю з тобою, відчуваю тебе і відчуваю твою допомогу та твої молитви на собі! Люблю тебе, донечко, і буду любити тебе завжди, бо ти завжди будеш зі мною!