З першої хвилини, коли я переступила поріг дитячого онкологічного відділення навесні 2006 року зі своєю донечкою, я побачила стільки болю та страждань, що в моїх жилах тоді застигала кров. Скільки там хворих діток, починаючи з немовлят і закінчуючи дорослими підлітками!
Потрапляючи туди, проживаючи і переживаючи там зовсім інше і нестерпно важке життя, ці діти та їхні батьки стають вже зовсім іншими людьми, і зовсім по-іншому розуміють цінності нашого земного життя. Бачачи і відчуваючи все це на собі, я благала до Бога, обіцяючи робити все можливе, аби тільки якось допомогти їм усім, просячи замість зцілення для своєї дівчинки.
Так, перебуваючи в лікарні на лікуванні зі своєю донькою, прямо там, я й почала робити свої перші кроки допомоги цим дітям та їхнім батькам. І Бог, подарував нашій Надюші ще 5.5 років життя з нами, а далі, доля розпорядилася з нами зовсім інакше – 8 червня 2010 року, наша дівчинка, у віці 15.5 років назавжди покинула цей світ.
Життя для мене тоді ніби зупинилося, я ніби сама померла разом зі своєю коханою дівчинкою того фатального дня. Знати що в тебе була дитина, а зараз її немає поряд з тобою — як це прийняти, це як розлучитися з душею… З втратою своєї дитини ніколи до кінця не зможе упокоритися материнське серце.
Воно пам’ятає кожен життєвий епізод своєї дитини і найстрашніше, що ніколи не зможе стерти зі своєї пам’яті та забути останні хвилини відходу своєї дитини: останній видих, прощання та пережите тоді одне серцебиття на двох…
Ми були і залишаємося єдиною дружною сім’єю, яка не дивлячись на свою власну біду, ще й намагалася і намагається до сьогоднішнього дня, допомагати іншим, які потребують допомоги дітям. Я вдячна Богові за вірного і люблячого чоловіка, який для мене був і є величезною підтримкою, він разом зі мною несе цей важкий хрест, що випав на наші плечі.
Дякую Богові за сина, якому я сьогодні дуже потрібна, а ще остання воля моєї дівчинки — вона просила мене не ображатися на Бога, якщо навіть Він її забере, не залишати цих хворих дітей, а всіляко допомагати їм та їхнім батькам. І зараз це зараз стало сенсом мого сьогоднішнього життя.
Москальова Ніна
Реєстраційні документи
