Сашеньку знаю давно, мы часто общались с ней, она дружила с моей дочерью и всячески поддерживала ее, когда она болела. Чтобы отвлечь мою девочку от боли и переживаний, Сашенька подарила ей морскую свинку и Надюша очень полюбила ее. Помню день когда наша девочка ушла на небеса, я позвонила Сашеньке и попросила ее забрать свинку и присмотреть за ней, что Наденьки больше нет я ей не сказала, пожалела, подумала, пусть узнает, но немного позже! Когда Сашенька узнала эту горькую новость, ей было очень больно… мы плакали вместе…
Еще некоторое время мы с ней общались, а потом потерялись. Позже я уже узнала что Саша вышла замуж, родила двоих детей, развелась и живет лишь детьми. Настрадалась она много за это время! Огромный стресс, нервы, сказались очень плохо на ее здоровье, вплоть до пересадки легких… Поэтому Сашенька оказалась в Индии, в ожидании пересадки, но об этом я уже узнала с экрана телевизора, где ее показали в новостях. Я сразу же нашла ее в соцсетях и мы снова обновили наше общение. Жаль, что приходиться общаться по такому грустному поводу, но такова наша жизнь, Сашенька нуждается в нашей помощи и ей надо помочь.
Год ожидания пересадки в Индии оказался напрасным и теперь ее готовят чтобы перевезти обратно на Украину, но для этого ей необходимо 70 тыс грн. Поэтому мы и обращаемся сегодня ко всем кто может помочь нашей Сашке.
Не пройдите мимо этой нужды, помогите пожалуйста молодой мамочке вернуться к своим детям и получить пересадку в нашей Стране!
Весь этот год, Сашка обращалась за помощью в соцсети, где люди откликались и помогали продержаться ей там все это время! Сегодня она просит всех нас о помощи и пишет:
Чекати тут більше не можливо і не має сенсу!
Я хочу додому, до дітей, до близьких, до рідних!
Вже рік та місяць я в Індії, місті Ченнай в очікуванні на трансплантацію легенів!
Чи буде операції в Індії? Виявляється, що ні.
Чи буде операція взагалі? Сподіваюся, що так…
За весь цей час в Індії, мене жодного разу не викликали на аналіз сумісності з донором. Виявилося, що в 2018 році тут змінилося законодавство і отримати орган іноземцю стало фактично не можливо.
В Україні трансплантацію ще не робили, але вже є проєкт. Я стану в чергу у нас, пройду обстеження та чекатиму, коли мене викличуть. Тому зараз в край необхідно повернутися додому, і чекати запуску трансплантації вже на рідній землі. Це має бути та ж сама медична допомога, але в рази дешевше, а головне — поруч зі своїми дітками.
Мій діагноз: гіпоплазія легенів, бульозна емфізема легень, бронхоектатична хвороба обох легенів, постзапальний фіброз, стан після перенесеного пневмомедіастинум, хронічне легеневе серце в стадії субкомпенсації, ексудативний перикардит, міокардіодистрофія, серцева недостатність.
МОЗ виділило на операцію в Індії 130 тис. доларів, але ці кошти не покривають усіх витрат: супровід іншою людиною мене, як тяжко хворої, переліт, візи, реєстрацію у країні, харчування, комунальні витрати, обстеження, підтримуючі ліки, а також ліки після трансплантації легень — все це за мій рахунок!
Якби реально було дочекатися трансплантації легенів в Індії, я благала б вашої матеріальної допомоги на це очікування, але всі сподівання марні! Мені тут не допоможуть!
Єдина зараз надія на життя – повернення до України, де з вашою та Божою поміччю я сподіваюся дочекатися операції. У мене 1 група інвалідності, двоє малолітніх дітей, яких я виховую сама. Заощаджень нема і без вашої допомоги я ніколи не зможу назбирати необхідну суму на повернення додому.Потрібно 70 000 грн. на квитки.
Кожна ваша гривня важлива, я вдячна за будь-яку допомогу.
Прошу, допоможіть повернутися в Україну!Антоненко Олександра Миколаївна
5363 5423 0870 5491 – Приватбанк.
Спасибі за милосердя!
К сбору осталось — 33 300 грн.
Очень просим откликнуться на эту просьбу! Пожалуйста, не пройдите мимо!
СТРАНИЦА С РЕКВИЗИТАМИ